Погляд російських медіа на Бандеру

                                                                                     Оксана Владига

                                                                                     1 листопада

Російську телепрограму «Жизнь замечательних людей» почали транслювати ще в 2012 році, проте нові випуски і досі виходять раз у декілька місяців на телеканалі «Время». Здебільшого у програмі висвітлюють життя найбільш одіозних історичних постатей: музикантів, правителів, письменників, акторів та вчених. Незмінний ведучий ЖЗЛ – критик, редактор та літературний діяч Олександир Гаврилов. Також в студію запрошують двох гостей, які є опонентами: один з них є прихильником офіційної біографії героїв, а інший має альтернативні погляди, в результаті чого і виникає дискусія.

Серед видатних українців автори ЖЗЛ чомусь вирішили виділили лише двох: Степана Бандеру та Івана Мазепу, яких більша частина російського населення сприймає лише  у ролі зрадників. І хоч свою мету російські журналісти озвучили як благородну, а саме заглибитись в тему, для співставлення протилежних думок, проте із завданням не тільки не впорались, як зазначив у висновку сам ведучий, але й спробували осквернити та висміяти пам’ять про українських героїв.

Початок програми характерний озвученням тез, пов’язаних з життям людини, якій присвячений випуск. Чомусь стосовно Степана Бандери усі вони були різко негативні. Так навіть хороші риси, такі як любов до подорожей, спорту та Бога  одразу зіставлялись із заробленим в скаутські роки ревматизмом, низькому, як для спортсмена зрості, та релігійному фанатизмі. Великий акцент при цьому робився ще й на убогості. В короткому сюжеті журналісти використовували некоректні терміни «прихвостень», «звір», «зек», які лише свідчать про їхню непрофесійність, оскільки описують особу радше з образної точки зору, ніж з наукової позиції. Олександр Єлуфер’єв – запрошений гість, який є відомим письменником та публіцистом, попри те що виступає в дискусії на стороні проти Бандери, одразу звертає увагу на те, що не варто використовувати різких оцінок в судженнях про історичних персон. Хоча сам він також використовував далекі від наукових твердження, як наприклад «ревматизм душі». Більша частина його виступу взагалі нагадувала художній твір, адже письменник намагався більше грати на почуттях людей.

Але ще до цих слів, він також запропонував змінити у назві виключно цього випуску  «замечательних» на «знакових людей», для запобігання назріванню конфлікта, що лише призводить до ще більшого абсурду, знищуючи першоціль всіє програми. Начебто ми подивимсь на Бандеру вашими очима, але з наших позицій, - завляє Єлуфер’єв від імені росіян. Мабуть, справді у російського глядача стався б когнітивний дисонанс, якщо б вони оцінили постать Бандери без нав’язних тоталітаним режимом тверджень, які вже сприймаються суспільством суто як аксіоми.

Іншим запрошеним гостем був  українець, кандидат історичних наук, колишній директор архіву служби СБУ Володимир В’ятрович, якого цей безсумнівно занадто пафосний початок насмішив настільки сильно, що він навіть не знав, як заперечувати вислови, які не потребують заперечень, бо є абсолютно неаргументованими. До того ж йому було складно спілкуватись з опонентами, бо він говорив мовою лише фактів та документів, тоді коли самого ведучого декілька раз спіймав на брехні.

 Олександр Гаврилов, який так погано підготувався до ефіру, що не зміг назвати джерел, з яких отримав інформацію, складає враження справді некомпетентної в цій темі людини, яка все ж намагається щось довести звичайними чутками та домислами. Найприємніше було спостерігати, як впродовж усієї програми Володимир Михайлович спокійно та виважено обставляє всіх недоброзичливців своїми чіткими доказами.

А сперечатись йому довелось немало, бо до дискусії весь час підключались й інші учасники. У студію телефонували телеглядачі, які, певна річ, підтримували антибандерівську пропаганду, хоча й називали себе українцями. Проте вдалий діалог з ними так і не склався, оскільки вони через свою агресію та злість нечітко  формулювали питання, які адресували В’ятровичу. 

Окрім них, ведучий через інтернет встановлював зв’язок з писменницею Мирославою Бердиняк, політиком Володимиром Жириновським та українським політологом Михайлом Погребинським.  Складно простежити логіку журналістів, якщо задуматись над темою програми та обраними персонажами. І річ навіть не в особистій неприязні чи тому факті, що всі вони без виключення характеризували Степана Бандеру тільки, як негативного персонажа, а хоча б в тому, яке відношення до історії мають політики та письменники?! Можливо, в такий спосіб журналісти намагались просто урівняти сили, поставивши проти групи незадоволених Бандерою людей одного компетентного історика Володимира В’ятровича.

Найбільше обурує виступ Жириновського, який відволікшись від теми дискусії, узагалі говорив не про Степана Бандеру, як історичну постать українського народу, а загалом про сумніви щодо існування України, як окремої нації. Згадує якесь химерне «государство» на заході України, яке забрало в Росії Крим і Донбас, які вже через рік після виходу програми, російська влада вперто намагатиметься присвоїти. Окрему тему Жириновський присвятив і українській мові, яку на його думку штучно створили австрійці, змішавши російську з польською.

В’ятрович без зайвих образ чітко дав зрозуміти, що в цьому випадку немає навіть з ким сперечатись, назвавши російський націоналізм чистим шовінізмом. «Як можна говорити про якусь взаємоповагу. Уявіть, якщо б я зараз сказав, що російська мова – акцент монгольського», - прокоментував він далі.

Ведучий Олександр Гаврилов та гість студії Олександр Єлуфер’єв  трохи істерично посміялись чи то з «недалекості» Жириновського, чи то з самої можливості походженя російської мови від монгольської, сказавши у відповідь лише:

«У Бандери изумленный вид на этой фотографии», - коли на екрані з'явилось чергове фото Степана Андрійовича.

Попри весь фарс, програму можна було б віднести до аналітичної журналістики. Загалом цей випуск не розбавлений пустими інтригами, відео окрім студії та включень більше не було. Він одночасно розрахований на інтелектуалів, своїм форматом, проте зміст ток-шок є доволі пустим. Підводка динамічна, але фотографій для цілого випуску замало. Цитуючи таку вдалу останню оціночну, щодо своєї роботи, фразу ведучого, про розкриття ними образу Бандери: «Ми пытались…У нас плохо получилось», -мені більше просто нічого додати.